РЕКОМЕНДОВАНО Трахтемирів - минуле, сучасне, майбутнє

Тема в разделе "Справочная информация и история Канева", создана пользователем Starpom, 13 мар 2016.

  1. дніпренко

    дніпренко

    Регистрация:
    5 фев 2016
    Публикации:
    27
    Симпатии:
    5
    Пол:
    Мужской
    Мой город:
    Київ
    Наприклад:
    "...стара груша!!! у формі тризуба..." - невже там груша ???
    " ...Трахтемирів -під водою." Насправді вода затопила незначну частину села - подивіться ж на карту. Буде час - викладу фото.
    "...висота 222 - найвища точка півострова."
    А карта для чого? Ця висота не входить навіть до трійки найвищих вершин ... Не можна ображати духів Канівських гір.
    " ...маєток не витримав буремних подій зими 13-14 років..." Неправда. Він згорів в березні 2015 року http://www.dniprowazirka.com.ua/page.php?c=5971.
    До речі, хто знає? Які причини пожежі?
    zorro и Starpom нравится это.
  2. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    Дійсно вистачає помилок, але це можна пробачити звичайним мандрівникам, вони ж не професійні дослідники або історики.

    Можливо божа кара через прицільне попадання блискавки.

    Є цікава стаття з цього приводу.

    Маєток олігарха Бакая, побудований на людських кістках, згорів ущент

    Маєтки наших високопосадовців, ніби гриби після дощу виростають у різних мальовничих місцях. І навіть після порушення проти їх власників до десятка кримінальних справ, повернення у народну власність цих «хатинок», побудованих за награбовані у простих людей кошти, ці історії продовжують дивувати.

    Але іноді в перебіг подій втручається якась вища справедливість. Тому сьогодні ми пропонуємо вашій увазі одну таку повчальну історію, у якій правда все ж перемогла. Щоправда, зовсім не законним чином…

    Виявляється, що першовідкривачем надзвичайно популярного останнім часом серед наших казнокрадів-опозиціонерів шляху втечі в Росію був зовсім не Янукович. Ще за 10 років до «легітимного» цю стежку протоптав його гідний попередник Ігор Бакай. За президентства Кучми він очолював «Нафтогаз» і Держуправління справами, привласнюючи при цьому кругленькі суми державних коштів. Коли ж після Помаранчевої революції проти нього порушили ряд кримінальних справ і оголосили в міжнародний розшук, Бакай поспішив утекти до Москви, прихопивши з собою близько мільярда доларів. Але хоч Ігор Михайлович уже понад 10 років переховується в білокам’яній, його ще й досі чудово пам’ятають жителі сіл на межі Київської та Черкаської областей.

    маєток бакая.jpg

    Села Великий та Малий Букрин Київської та Трахтемирів Черкаської області мають і багату історію, і мальовничу природу. Говорячи словами поета, тут вам «і лани широкополі, і Дніпро, і кручі». Забув згадати Шевченко хіба що про густі ліси. Свого часу Трахтемирів був козацькою столицею. А в 1943 році тут знаходився горезвісний Букринський плацдарм, з якого радянське командування безрезультатно намагалося взяти Київ, згубивши при цьому декілька сотень тисяч людських життів. Як кажуть місцеві, тут на кожному метрі полягло по 4 солдати. І от уже за незалежної України села знову опинилися під окупацією… Але цього разу не польської шляхти чи німецьких загарбників, а свого доморощеного олігарха.

    У 1996 році сюди раптом навідався Ігор Бакай і, наобіцявши селянам золоті гори, орендував їх земельні паї. Договори він оформив на свого підручного Андрія Слоневського. Як пізніше зізнався сам Бакай у своєму інтерв’ю «Україні кримінальній», з Андрієм він познайомився у мисливському магазині, а до цього Слоневський впродовж десяти років займався браконьєрством у трахтемирівських лісах. Після того як поля опинилися під контролем Бакая, на них не було посіяно ні зернини і вони поросли бур’яном. Селянські землі були потрібні йому лише як підступи до лісів і Дніпра. Уже наступного року ця територія була оголошена приватним ландшафтним парком «Трахтемирів». До слова сказати, поряд з ним знаходиться державний заповідник з такою ж назвою. У володінні держави — 590 гектарів, у той час як у приватних руках — 10 тисяч. Головна ж різниця між ними в тому, що Бакай створював свій парк зовсім не для охорони природи, а для того щоб безжально її знищувати, влаштовуючи «царські полювання» для правлячої верхівки.

    З початком «бакаївщини» місцевість почала нагадувати концтабір. «Трахтемирів» було огороджено колючим дротом, дороги перекрито шлагбаумами, з’явилися спостережні вишки та численні охоронці з автоматами Калашникова. На території ландшафтного парку навіть було запроваджено складну систему перепусток. А на місці колишнього піонерського табору виріс розкішний триповерховий мисливський будиночок. Поряд з ним — басейн, причал і вертолітний майданчик. Під час будівництва навіть було зруйновано частину старовинного кладовища, зокрема зрівняно з землею могилу славетного козацького ватажка Мухи. За словами очевидців, коли екскаватор копав котлован, то вигортав на поверхню десятки людських кісток і черепів.

    Не обійшлося й без містики. Одного дня на будмайданчик навідався місцевий відлюдник Олег Петрик і передрік, що з побудованого на кістках нічого путнього не вийде. Звісно, від нього лише відмахнулися. Хто ж тоді міг передбачити, що ці слова дійсно справдяться і дачу Бакая знищить полум’я? Щоправда, станеться це більше ніж через півтора десятка років…

    У той час як олігарх споруджував собі розкішний маєток, селяни опинилися на межі голодної смерті. Мало того, що вони нічого не отримували за орендовану в них землю, потім їм навіть заборонили випасати на ній худобу. А селянські городи почали знищувати дикі кабани. Ходити в ліс по гриби та дрова — теж зась. У кращому випадку — виженуть озброєні охоронці, у гіршому ж можна було назавжди залишитися у піщаному ґрунті під яким-небудь деревцем. Звісно, за цих нестерпних умов села почали вимирати. Молодші виїздили у пошуках кращої долі, а залишалися хіба що старі.

    розстріл кабанів.jpg

    Натомість Бакаєві знахабнілі вепри були лише в радість. Він і його колеги-високопосадовці влаштовували на них «дике полювання», жорстоко знищуючи беззахисних тварин із автоматів та снайперських гвинтівок. Тут побувала ледве не третина тодішньої Верховної Ради. Кажуть, що після перемоги Помаранчевої революції Кучма першим ділом приїхав саме сюди і, зриваючи злість, розстріляв з автомата з десяток кабанів. Також у бакаївських угіддях любив полювати російський посол Віктор Черномирдін. Якось за два вечори тут вбили аж 60 тварин. До того ж зроблено це було зовсім не плем’ям дикунів заради виживання, а задля розваги купкою п’яних олігархів. Трупи вепрів потім поскидали гнити у рівчак. А високопоставлені браконьєри пішли з дівками паритися в сауну, збудовану на козацьких кістках…

    полювання.jpg

    У 2007 році місцеве населення врешті-решт не витримало. Хвиля народного гніву вилилася у звернення до тодішніх президента й прем’єра: «Шановні Вікторе Андрійовичу та Вікторе Федоровичу! Поки ви ділите владу, поки гризетеся за «булаву» і не можете довести народові, хто є старшим «у домі», пройдисвіти і бандити дограбовують матір-Україну… Якщо ви найближчим часом не допоможете нам скинути ярмо другої окупації Букринського плацдарму, то дуже скоро матимете честь дізнатися про створення в наших краях партизанського загону… Усю відповідальність за наші дії будуть нести державні структури, до яких ми добивалися, волаючи про допомогу».

    Але не допомогли селянам ні Янукович, ні Ющенко. Їм навіть не треба було розповідати про олігархічні шабаші в маєтку Бакая. Вони чудово знали про них, адже… бували тут самі: Янукович — на полюванні, а бджоляр Ющенко привозив сюди свої вулики. До речі, приїздив сюди і наш нинішній президент, а тоді ще «простий» народний депутат Петро Порошенко…

    Але ніщо не може тривати вічно. Того ж 2007 року селянам вдалося відвоювати свої паї, домігшись їх передачі іншим орендарям. Та й сам «ландшафтний парк» після втечі Бакая почав потроху занепадати. Андрій Слоневський, який залишився тут «на господарстві», вже не мав тих грошей і зв’язків, що його господар. Порідшали візити можновладців, і маєток почав перетворюватися на місце відпочинку для просто багатих українців. Одна ніч в апартаментах олігарха-втікача коштувала тисячу доларів. Ще декілька тисяч потрібно було викласти за вбитого кабана.

    Озброєні охоронці продовжували чергувати біля маєтку аж до початку 2014 року. Раптово зникли вони лише після Майдану, чим не забарилася скористатися Канівська сотня вільного козацтва. Козаки захопили маєток і почали вимагати його передачі у власність місцевої громади. Але сліпе правосуддя вирішило по-своєму — сюди раптом навідався загін «Беркуту», всіх «спакував» і відвіз у Канівський РУВС. Після цього маєток ще рік простояв пусткою. А на початку березня 2015-го його, з досі нез’ясованих причин, раптом охопило полум’я і він згорів ущент, аж до фундаменту, міцно вмурованого в землю колишнього козацького кладовища…

    згорений маєток.jpg

    Ось так і закінчилася історія маєтку Бакая, що понад півтора десятиліття не давала спокою ні живим, ні мертвим. Але по всій країні ще й досі продовжують стояти подібні маєтки наших казнокрадів. Про їх повернення в народну власність нам лишається хіба що мріяти, доки при владі залишатимуться такі ж «бакаї», що і в попередні роки.

    Нас навіть позбавляють можливості боротися з ними, адже законопроект № 2737 «Про Народний контроль в Україні» ще й досі припадає пилом у Верховній Раді. За таких умов люди запросто можуть озброїтися славетним гаслом Нестора Махна «Мир хаткам, війна палацам!» і взяти до рук запальнички та каністри з бензином. Тільки чи будуть переможці у цій міфічній війні за справедливість? Ми всі залишимося однаково бідними — олігархи позбудуться своїх маєтків, а люди власними руками пустять за димом вкрадене у них майно.

    Столяров Антон
    Журналіст-розслідувач Комітету Народного Контролю. Оглядач тем екології, політики та економіки.
  3. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    Вот ещё интересное обозрение касающееся Трахтемирова.
    Взято здесь: Пионерский лагерь "Салют" , с.Трахтемиров
    ***
    Трахтемирів 2015


    Солнышко, +20 , птички, цветочки – самое время поехать подальше от города. В этот раз поехали в Трахтемиров и окрестности. Было как обычно всё очень здорово и интересно. В те места, конечно надо ехать на 2-3 дня , чтобы насладиться по полной.
    Всё очень понравилось, возникло огромное желание побольше поездить по берегу Днепра, по местам, которые обычно проезжаем мимо по дороге на Канев - Халепья, Витачев, Стайки, Ржищев, Балыко-Щучинка – все достойны отдельного путешествия, возможно не на один день.​

    Великолепные виды с горы на Днепр
    212996279[1].jpg 212996281[1].jpg
    212996278[1].jpg 212996340[1].jpg

    После этой остановки поехали на Букринский полуостров, где после небольшого перекуса приступили к осмотру имения Бакая, которое сейчас в свободном доступе.
    212996288[1].jpg

    Ранее неприступный кордон
    212996287[1].jpg 212996318[1].jpg

    А это, собственно, домик Игоря Михайловича Бакая, председателя правления Нафтогаза с 1998 по 2000 г.
    212996290[1].jpg 212996293[1].jpg

    Пляжи возле резиденции в заброшенном виде. Да и вообще всё очень обветшалое и пустынное
    212996291[1].jpg 212996292[1].jpg

    Встречаются старые козацкие надгробия
    212996296[1].jpg

    Столовая на берегу под основным домом. После увиденных Межигорья и дома Пшонки, эта резиденция выглядит более чем скромной. Разве что по территории превосходит во много много раз

    212996301[1].jpg 212996274[1].jpg
    212996302[1].jpg 212996304[1].jpg
    212996299[1].jpg 212996300[1].jpg
    212996303[1].jpg

    Продолжаем тестировать переноску для взрослых детей
    212996307[1].jpg

    Дерево в виде креста – местная достопримечательность
    212996311[1].jpg

    Старое кладбище
    212996312[1].jpg 212996314[1].jpg
    212996313[1].jpg

    Старое имение в с. Букрин, которое еще до середины 70х было школой
    212996315[1].jpg

    Белоцветковая форма пролески
    212996316[1].jpg 212996317[1].jpg

    В лесу полно пролески (Scilla)

    212996284[1].jpg 212996297[1].jpg

    Гусиный лук (Gagea ucrainica)
    212996283[1].jpg

    Адонис или горицвет весенний(Adonis vernalis)
    212996282[1].jpg

    Так же много цветущей хохлатки (Corydalis), что необычайно рано для этих краёв
    212996286[1].jpg
    Константин.И. нравится это.
  4. rout

    rout

    Регистрация:
    6 мар 2016
    Публикации:
    168
    Симпатии:
    41
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    бізнес
    Адрес:
    Україна
    Мой город:
    Канів
    Або народна творчість - відібрати і спалити, в стилі - ні собі ні людям.
  5. дніпренко

    дніпренко

    Регистрация:
    5 фев 2016
    Публикации:
    27
    Симпатии:
    5
    Пол:
    Мужской
    Мой город:
    Київ
  6. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    На сайте travel.org.ua размещено важное обращение:
    Петиція тут: https://petition.president.gov.ua/petition/20569

    Фото взяты с сайта travel.org.ua Автор Канюк
    1156781531[1].jpg 8744220694[1].jpg

    Полезная рекомендация для путешественников:
    Фото взяты с сайта travel.org.ua Автор G-H
    3144208303[1].jpg 8344208415[1].jpg 2544208525[1].jpg 1644208698[1].jpg
    zorro, Константин.И. и laparkour нравится это.
  7. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    Поправил ссылку на петицию в предыдущем посте. Та ссылка, что была опубликована автором - вела на несуществующую страницу.

    17.03.2016, ОБЩЕЕ КОЛИЧЕСТВО ЛИЦ ПОДПИСАВШИХ ЭЛЕКТРОННУЮ ПЕТИЦИЮ: 254 подписи из 25000 необходимых.
    До конца сбора подписей осталось: 46 дней.
    Чтобы поддержать данное обращение, необходимо АВТОРИЗОВАТЬСЯ на сайте электронных петиций.

    С текстом петиции можно ознакомиться ниже:
    СУТЬ ЗВЕРНЕННЯ
    Заборона на поновлення будівництва Канівської ГАЕС, та збереження унікального села Бучак і навколишніх територій.
    Прізвище, ім’я, по батькові автора (ініціатора): Моцак Сергій Анатолійович
    Статус: триває збір підписів
    Петиція №22/020569-еп. Подана 02.02.2016
    Дата початку збору підписів: 02.02.2016

    ТЕКСТ ЕЛЕКТРОННОЇ ПЕТИЦІЇ:
    На початку 1970-х років керівництво УРСР почало втілювати в життя свої "грандіозні плани" переоблаштування, подібного до вбивства, Дніпра, річки яка була сполучною ланкою для всієї України — як Правобережної, на самому краю якої і лежить с.Бучак, так і Лівобережної. Це рішення про будівництво Канівської ГЕС і створення на берегах Дніпра Канівського водосховища стало відправною точкою в житті селян, немилосердно змінило їхній життєвий устрій.

    Будівництво нової Канівської ГАЕС планували ще з 1984 року та цим планам завжди щось заважало. 11 грудня 2013 року Кабінет Міністрів України, своїм розпорядженням №1050-р, затвердив проект та титул будови “Будівництво Канівської ГАЕС”.

    Територія де планують збудувати нову ГАЕС межує з Державним історико-культурним заповідником "Трахтемирів". Мальовниче село Бучак, яких мало збереглося в Україні. Глиняні під стріхою хатки, розкидані по зелених кручах мальовничих наддніпрянських гір здавна приваблювали всіх романтиків і людей творчих. Здається, про таке сільце й слова Великого Кобзаря: «Село мов писанка, в долонях Бога…» А поруч, в тінистих дубових гаях сховалася дивовижна Рожена криниченька. Священна криниченька відома принаймні з 9-го століття, коли князі київські, Ігор, Святослав, Володимир, рушаючи в походи на степовиків, зупинялися тут поповнювати запаси води. І нині її небесна вода приваблює до себе прихожан з усіх навколишніх сіл, Канева, Переяславля і навіть Києва. Хіба ж се то вже буде, коли фоном для сеї первозданної краси стане монстр Канівської ГАЕС?
    Край цей має невичерпний і безмежно многоплановий туристичний потенціал. Це і земля древніх словянських капищ та святилищ, це і край початків монашеського християнського подвижництва на Русі, край історичний і козацький, місце, де як ніде, за словами очевидців, відчувається Стара Україна.
    Наприцінці 1950-х років видатний українсткий режисер Олександр Довженко "відкрив" для майбутніх поколінь майстрів кіно цей райський сад, майданчик для унікальних зйомок. Тут творили: режисери Вахтанг Вронський і Василь Лапокниш (фільм-балет "Лілея", 1959 р ; Сергій Параджанов ("Українська рапсодія", 1961 р.) ; Андрій Тарковський ("Іванове дитинство", 1962 р., ); Володимир Денисенко зняв у Бучаку два фільми: "Сон" (1964 р.) і "На Київському напрямку" (1968 р); Юрій Іллєнко ("Вечір на Івана Купала", 1968 р.); Микола Рашеєв і Аркадій Народицький ("Бумбараш", 1971 р.).

    Крім того ділянка навколо Бучака є унікальною археологічною пам’яткою. На прибережній смузі завдовжки 6 і завширшки 2,5 км знаходяться 14 поселень, 5 городищ та 2 могильника, які представляють практично всі археологічні культури, відомі в Середній Наддніпрянщині – від Трипільської культури (4-те тисячоліття до Різдва Христового) до пізнього середньовіччя та козацької доби. Унікальність Бучацького археологічного комплексу полягає не лише в культурно-хронологічній повноті – такий комплекс фактично не має аналогів на Подніпровї. Причому, більшість памяток лише означені, досі повністю не досліджені. Городище на горі Лисуха, за свідченням істориків, не має прямих аналогів з жодною з відомих археологічних культур і може стати гучним відкриттям для сучасної науки. І ці пам’ятки можуть і залишитися навіки недослідженими, бути зїдені чудовиськом енергопромисловості. Нині досить жваве питання в обговореннях істориків, патріотів та інтелігенції - питання про так звану автохтонність населення України, хронологічну неперервність археологічних культур в її серці – Середній Наддніпрянщині, яка багатьма істориками взагалі розглядається як потенційне ядро розселення всіх слов'ян. І зникнення під будівництвом ГАЕС бучацьких памяток назавжди може позбавити нас знайти відповіді на ці запитання.

    Майданчик будівництва розташовано на місці однієї з найгарячіших ділянок Букринського плацдарму. Тут досі збереглися тисячі метрів польових укріплень, у навколишніх лісах трапляються залишки бойового спорядження та недосліджені поховання учасників боїв.
  8. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    Трахтемирів – сакральне серце України і просто чудове місце

    Піша прогулянка Трахтемирівським півостровом з 9.03 по 11.03 2012 року.

    Як слід найкраще витратити цілих три вихідних дні, люб’язно подарованих календарем свят, з користю й цікавістю? Правильно – потрібно здійснити подорож у такі місця, куди не доберешся за „звичний” дводенний вікенд! Для цього вибрали Трахтемирівський півострів, легенди і віддаленість якого давно інтригували уяву. Знаю, що не сезон! – у сезон повторимо – з купаннями і пляжем на піску, а не на снігу. А поки – гайда в подорож новими непізнаними місцями!

    IM%25253EG_00011%25255B3%25255D[1].jpg

    Початковий маршрут починався й закінчувався у місцях, більш-менш стабільно сполучених з Києвом: Ходорів – Великий Букрин – Трахтемирів – Батурина Гора – Бучак – Канів, усього близько 50 км лісами та ярами. Місцеві обставини, у вигляді замерзлого канівського водосховища, неймовірно цікавого єдиного мешканця Трахтемирова й великої духовної спадщини місця, внесла свої корективи у маршрут, остаточна версія якого виглядає: Ходорів - Малий Букрин - Великий Букрин - Трахтемирів - Батурина Гора - Переяслав, усього близько 25 км., з яких 10 – по кризі водосховища. Погода нам відверто сприяла, краєвиди перевищували усі сподівання, місцевість сповна забезпечила культ. програмою, а походне харчування удосконалили глінтвейном, французькими обідами (на основі комбінації вина та сиру) та вечірнім шашликом.

    Дорогами півострова Трахтемирів

    IM%25253EG_00025%25255B4%25255D[1].jpg

    Городище і древній могильник (шпиль святого Марка, Дідів шпиль)
    IM%25253EG_00107%25255B4%25255D[1].jpg
    Так от, що ж воно таке, отой Трахтемирів? Півострів з цією смішною для сучасного вуха назвою розташований на межі Київської та Черкаської областей, між Каневом та Ржищевом. Колись життя тут бурлило, але про те залишились тільки нечисленні згадки, сліди на місцевості і археологічні знахідки. Перші люди помічені 140 тис. років назад – у кам’яному віці мамонтів навколишніми ярами ганяли мисливці епохи „мустьє” (цим гарним французьким словом називається культура пізніх неандертальців). У скіфські часи над Дніпром височіло величне городище, яке теж називають скіфським. Проте факти свідчать, що скіфи крутились в основному навколо нього й частенько штурмували місто (з невідомою успішністю), а населяли городище якісь інші древні трахтемиряни. Місце не було ізольоване від решти древнього світу - ці краї описував Геродот, а серед знахідок значиться антична кераміка. Згодом, на городищі розташовувалиись поселення Зарубинецької культури (яку, власне, тут відкрили й назвали на честь найближчого села), Черняхівської культури й, нарешті, культури давньоруської (привабливе місце було – ніхто стороною не обходив). У руські часи місце являлось великим релігійним центром – на дніпровських кручах височіло близько 40 церков, при майже повній відсутності звичайних поселенців... Зате поруч, на Батуриній горі знаходилось літописне місто-фортеця Заруб. Таким ці краї й застала монгольська навала...

    Джерело святого Марка і прогулянки під сакральним центром України

    IM%25253EG_00108%25255B4%25255D[1].jpg

    З тих древніх часів, залишились у Трахтемирові вали поселення, могильник пірамідальної форми й нетривіальне місце, де частенько бувають чудеса – то струмок у посуху на річку перетворюється, то підземні лабіринти прийдешнім праведникам відкриваються. Кажуть, городище – сакральний центр України, з практичної точки зору це означає що в його околицях можна чудово оздоровитись і набратись сил. Нами вже помічено, що тут несподівано шаленіють і оживають тварини...

    Захід сонця з Батуриної гори
    IM%25253EG_00126%25255B4%25255D[1].jpg IM%25253EG_00132%25255B3%25255D[1].jpg

    Крижані етюди під Батуриною горою
    IM%25253EG_00144%25255B3%25255D[1].jpg IM%25253EG_00134%25255B3%25255D[1].jpg

    Наступний період активного життя припадає на козацькі часи, коли у 16 ст. з’являються реєстрові козаки, а Трахтемирів стає їхньою столицею. Тут зберігався арсенал, знаходився шпиталь, відбувались козацькі ради, приймались посли і споряджались флоти у морські походи! І ще багато чого цікавого відбувалось – за часів гетьмана Сагайдачного реєстрове козацтво було вагомим гравцем у європейській геополітиці. Трахтемирів укріплювався фортецею, а неподалік розташовувався Зарубський православний монастир – рештки якого до сих пір не знайдені археологами. Столичний (хай і не для всіх) статус місто втратило в часи Богдана Хмельницького, а за наступні десятиліття й зовсім занепало.

    Дерево-тризуб й захід сонця над місцем колишньої козацької столиці
    IM%25253EG_00033%25255B5%25255D[1].jpg IM%25253EG_00044%25255B4%25255D[1].jpg IM%25253EG_00042%25255B3%25255D[1].jpg IM%25253EG_00034%25255B4%25255D[2].jpg

    Старий цвинтар у Трахтемирові
    IM%25253EG_00077%25255B3%25255D[1].jpg

    Сучасний Трахтемирів, незважаючи на близькість до столиці, вражає своє відстороненістю від цивілізації – у місцевих селах проживає по декілька мешканців, дороги грунтові й зарослі лісом, у хащах повно живності а краєвиди вражають у будь-яку пору року.

    Років десять назад один з тодішніх олігархів організував собі тут мисливські угіддя під прикриттям заповідника, а згодом утік від розбірок до Москви звідки, кажуть, уже ніколи не повернеться. Статус території не визначений й інколи змінються. Жодної охорони чи єгерів ми не помітили хоча вона, по ідеї, є (як мінімум у будинку олігарха). Найцікавішим (фактично-єдиним) мешканцем Трахтемирова безумовно, є „Скіф”- відлюдник, що живе у поселенні уже 2 десятки років, веде натуральне господарство, займається охороною лісу, реконструкцією зброї, дослідженням нашої духовної спадщини. Навіть свій сайт має, незважаючи на відлюдькуватість - http://trahtemirov.com.ua/ Гостям завжди радий і з задоволенням розповідає багато цікавого..

    В гостях у “Скіфа”
    IM%25253EG_00063%25255B3%25255D[1].jpg IM%25253EG_00055%25255B3%25255D[1].jpg IM%25253EG_00057%25255B3%25255D[1].jpg IM%25253EG_00046%25255B4%25255D[1].jpg

    Добиратись на Трахтемирівський півострів складно: села місцеві майже безлюдні, а тому з громадським транспортом поганенько. У 7.40 ранку з Видубичів йде маршрутка на Великий Букрин, приїжджає на місце близько десятої. Цю маршрутку можна вважати єдиним регулярним транспортом на півострів. За інформацією з нету – у 17.40 вона повертається на Київ. Зі слів місцевих – на Київ можна в 10-й ранку вибратись з Букрина. Тому, для певності, при плануванні уточнюйте розклади на автостанції Видубичі (+38 (044) 221-25-49). У різноманітних розкладах значиться рейс Григорівка-Канів через десяток навколишніх сіл, проте на практиці його більше нема ніж є – навіть не намагайтесь розраховувати! Відносно активним є сполучення Києва з Ходоровим – протягом дня туди бігає декілька рейсів з Видубичів й назад можна виїхати годинки десь до сьомої вечора. Проте від Ходорова до Трахтемирова ще 15 км ґрунтовими дорогами, а до найвіддаленіших куточків – Монастирка та Батуриної гори, й того більше. Тому – розраховуйте свої сили. Маршрутки на Ходорів, до речі, заповнюютьсь надзвичайно швидко – рекомендую приходити заздалегідь. Взимку, при наявності сприятливої погоди, можна скоротити шлях переходом до Переяслава по кризі.

    Прогулянки по кризі
    IM%25253EG_00109%25255B4%25255D[1].jpg IM%25253EG_00100%25255B3%25255D[1].jpg IM%25253EG_00157%25255B3%25255D[1].jpg IM%25253EG_00095%25255B4%25255D[1].jpg

    Відстані півострова є надзвичайно сприятливими для велопрогулянок та не-матрацних піших виходів на вікенд. Жодної інфраструктури нема – усі запаси їжі беріть з собою. Ще однією проблемою є вода – вона якби є, але струмків досиить мало (помітили джерела у Трахтемирові та під Монастирком на березі Дніпра), тому плануйте уважно. З дніпровських круч надзвичайно мальовничі заходи сонця!

    Гарної вам подорожі!

    Джерело: http://www.ua-odissey.in.ua/2012/03/blog-post.html
  9. дніпренко

    дніпренко

    Регистрация:
    5 фев 2016
    Публикации:
    27
    Симпатии:
    5
    Пол:
    Мужской
    Мой город:
    Київ
    Процитуймо і вдумливо прочитаймо слова Голови Правління АТЗТ " ТРАХТЕМИРІВ "
    п.Андрія Слоневського із передмови до книги " Трахтемирів. Подорож у давнину "
    1.Трахтемирівський заповідник є унікальним в Україні, де в нерозривній єдності співіснують
    пам'ятки історії, геології, археології і природи, які необхідно зберегти для майбутніх поколінь
    .
    Абсолютно згодні з цим розумним і шанованим чоловіком.

    2.На межі тисячоліття Трахтемирів має відродитися і перетворитися на справжній центр
    високої духовності, скарбницю природних, історичних і культурних цінностей.

    Ось тут щось пішло не так...Якось воно не теє... не відродилося і не перетворилося...
    Можливо мали на увазі межу третього і четвертого тисячоліття?

    3.Ми ставимо на меті об'єднати всіх справжніх прихильників відродження і збереження
    цієї землі і зацікавлені в співпраці з ними.

    Андрій Слоневський Голова правління АТЗТ «АЕО «Трахтемирів»

    В Інтернеті є перелік організацій, які підозрюються в справжній прихильності ... (далі буде)
  10. дніпренко

    дніпренко

    Регистрация:
    5 фев 2016
    Публикации:
    27
    Симпатии:
    5
    Пол:
    Мужской
    Мой город:
    Київ
    Неповний перелік тих , хто прямо (або на словах) дотичні до Трахтемирівської землі
    1.Українська Духовна Республіка
    2.Благодійний фонд " Трахтемирівська фундація "
    3.Трахтемирівська Січ
    4.Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів"
    5.Акціонерне Товариство Закритого Типу " Аграрно-екологічне об'єднання " Трахтемирів "
    6.Дочірнє підприємство " Малобукринське" АТЗТ ...
    7.Дочірнє підприємство " Григорівське" АТЗТ ...
    8.Дочірнє підприємство " Машинно-технологічна станція "Малобукринська "АТЗТ...
    9.Дочірнє підприємство " Лісомисливське господарство " Трахтемирівське " АТЗТ...
    10.Фермерське господарство " Трахтемирів"
    11.Будівельний кооператив "Ентузіаст"
    12.Приватне підприємство "Трахтемирів"
    13.Канівський козацький полк !!!
    14.Черкаський козацький полк !!!
    15.Канівсько-Трахтемирівська Січ
    16.Українська Громада " Наш Трахтемирів"
    17.послідовники Бахтиярова Олега Григорьевича
    18.Нова Дядьківська Січ
    19.Товариство творчих ініціатив "Бучак"
    20.Літературно - меморіальний фонд Володимира Затуливітра
    21.Эколого-биологический центр "Витолга"
    назви можуть бути неточними, більш точна і детальна інформація повинна бути в Інтернеті.
    Шукайте, дуже цікава " подорож в давнину..."