РЕКОМЕНДОВАНО Трахтемирів - минуле, сучасне, майбутнє

Тема в разделе "Справочная информация и история Канева", создана пользователем Starpom, 13 мар 2016.

  1. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    ПЕТРАШЕНКО В. О., МАКСИМОВ Є. В.
    Трахтемирів. Подорож у давнину.
    — К., 2001.— 104 с— 84 іл.


    Книга присвячена історичному минулому Трахтемирова та літописного Заруба. Вона охоплює часи від трипільської культури до середньовіччя. На багатому археологічному матеріалі реконструйовано загальний вигляд городищ, поселень та окремих об'єктів Трахтемирівського заповідника.

    Для істориків, археологів, музейних працівників, краєзнавців та широкої громадськості.
    Науково-популярне видання.

    Літературний редактор - Юрій Олійник
    Технічне оформлення - Олександр Петрашенко
    Ілюстрації та художнє оформлення - авторське

    Оригінал-макет виготовлено редакційно-видавничим центром ІА HAH України
    04210, м. Київ-210, пр-т Героїв Сталінграда, 12

    Тираж видруковано Спеціалізованою друкарнею наукових журналів при Президії HAH України
    01004, м. Київ-4, вул. Терешенська, 4

    Література


    Альбом Т. Г. Шевченка 1845 року.— К., 2000.
    Беляшевский Н. Церковище возле дер. Монастырек Каневского уезда Киевской губернии // Киевская старовина.— 1889.— Т. XXIV. — С. 210—213.
    Бондар М. М. Минуле Канева та його околиць.— К., 1971.
    Боплан Г. Л. де Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн.— Київ—Кембрідж, 1990, 256 с.
    Брайчевский М. Ю., Кравченко Н. М. Отчет о разведке на территории Каневского водохранилища за 1960 г. // НА ІА НАНУ, ф. 1960/2в.
    Бурдо Н. Б., Віденко М. Ю. Розкопки трипільського поселення Ігнатенкова гора біля с. Григорівка на Дніпрі // Археологічні дослідження в Україні 1993 року. К.—1997—С. 23—26.
    Віденко М. Ю. Розкопки трипільського поселення в урочищі Хатище біля с. Гри горівка на Канівщині //Археологічні дослідження в Україні 1993 ро ку.—К., 1997.
    Віногродська Л. І., Петрашенко В. О. Нові дослідження давньоруського поселен ня неподалік с. Григорівка на Дніпрі // Старожитності Південної Русі. Мат-ли історико-археологічного семінару «Чернігів і його округа в IX—XIII ст.» Чернігів, 1993.— С. 49—59.
    Виногродская Л. И. Отчет об охранных работах позднесредневекового отряда Ка невской єкспедиции на территории Трахтемировского заповедника в 1993—1994 гг. // НА ІА НАНУ.
    Гопак В. Д. Залізні вироби VIII—X ст. з городища Монастирьок на Середньому Дніпрі / Славянские памятники у с. Монастырек на Среднем Днепре.— К., 1988. Давня історіяУкраїни (у трьох томах).— К., 1997.— Т. 1; К., 1998.— Т. 2; К., 2000.— Т. 3.
    Довженок В. И., Приходнюк О. М. Звіт про роботу Канівської слов'яно-руської експедиції в сс. Халеп'я та Григорівка в 1971 р. // НА ІА НАНУ, ф. 1971/14.
    Дорошенко Дмитро. Нарис історії України.— К., 1992.—Т. 1.
    Каргер М. К. Развалины Зарубского монастыря и летописный город Заруб // СА.— 1950.—Т. 13.—С. 33—62. Книга Большому чертежу.— М.-Л., 1950.
    Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли / Т. 1.— Литовский пери од.— Одесса, 1912.
    Ковпаненко Г. Т. Раскопки Трахтемировского городища //АИУ 1965—1966 гг.— Вып. 1.—С. 103—106.
    Ковпаненко Г. Т. Раскопки Трахтемировского городища // АИУ 1968 г.— К., 1969.— Вып. 2.—С. 108—111.
    Ковпаненко Г. Т. Трахтемирівське городище на Канівщині //Матеріали XIII кон ференції Інституту археології АН УРСР.—К., 1972.—С. 187—189.
    Козюба В. К. Південноруське сільське житло (матеріали до реконструкції заглиб леного житла XI—ХНІ ст.) // Археологія.— 1988.— № 4.— С. 28—45.
    Кучера М. П. Отчет об археологической разведке в зоне водохранилища Канев ской ГЭС в 1960 г. // НА ІА НАНУ, ф. 1962/13.
    Лебединцев П. К статье Н. Беляшевского «Церковище возле дер. Монастырек Еаневского уезда Киевской губернии // Киевская старовина.— 1889.— T. XXIV .
    Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця.— К., 1989.
    Максимов Е. В. Зарубинецкая культура на территории УССР.— К., 1982.
    Максимов Е. В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры.— К., 1972.
    Максимов Е. В., Петрашенко В. А. Славянские памятники у с. Монастырек на Среднем Днепре.— К., 1988.
    Максимов Є. В., Циндровська Л. О. Зарубинецький могильник у с. Григорівка на Дніпрі // Археологія.— 1995.— № 3.— С. 108—115.
    Описи київського намісництва 70—80 років XVIII ст. — К., 1989.
    Пассек Т. С. Пороська археологічна експедиція 1945 р. //АП УРСР.—1949.— Т. 1.—С. 209—222.
    Петрашенко В. О. Про локалізацію літоприсного Пересічина //Проблеми історії та археології давнього населення Української PCP. Тези доповідей XX респ. конференції.— К., 1989.— С. 175—176.
    Петрашенко В. А. Городище Монастырек VIII—X вв. в свете новых исследова ний // Земли Южной Руси в IX—XI V вв.— К., 1985.— С. 71—84.
    Петрашенко В. О. Канівський мікрорегіон і проблема заселення Подніпров'я у дівньоруський час / Історія Русі—України. Історико-археологічний збірник.— К., 1998.— С. 208—216.
    Петрашенко В. О., Радзивіл А. Я., Куделя Ю. А. Програма наукового досліджен ня пам'яток археології та геології Трахтемирівського заповідника // Ар- хеометрія та охорона історико-культурної спадщини.— К., 1997.— Вип. 1.—С. 99—105. 96
    Петрашенко В. О. Охоронювані природні території Канівщини очима археоло га // Заповідна справа в Україні.— 1998.— Т. 4.— Вип. 2.— С. 69—72.
    Петрашенко В. О. Поселення Канівського Придніпров'я // Південноруське село IX—XIII ст.— К., 1997.—С. 114—144.
    Петренко В. Г. Правобережье Среднего Приднепровья в V—III вв. до н. э. // САИ.— Вып. ДІ-4. — М., 1967.
    Петропавловський А. Б. Розвідки Канівського музею у 1991 р. // Археологічні дослідження в Україні 1991 p.— К., 1992.— С. 93.
    Полонська-Василенко Н. Історія України.— К., 1992.— Т. 1.
    Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии.— К., 1864.
    Приходнюк О. М. Городище Халеп'є і Григорівка на Середньому Дніпрі // Архео логія.— 1980.— Вип. 33.— С. 87—96.
    Резниченко В. В горах и кручах района Каневской дислокации (Геологический путеводитель).— К., 1926.
    Романовський В. Од Київа до Канева. Історичні місцевості.— К., 1919.
    Рудинсъкий Mux. Знахідки в околицях Трахтемирова // Коротке звідомлення ВУАКз а 1925 р.—К., 1926.—С. 100—102.
    Рыбаков Б. А. Рождение богинь и богов // Мифы древних славян.— Саратов, 1993.—С. 146—247. Спутник по Днепру и его притокам. Историко-археологический очерк.— К., 1910.—С. 18.
    Січинський В. Чужинці про Украшу.— К., 1992. Словарь книжников и книжности Древней Руси (XI—первая половина XIV вв.).— Л., 1987.—Вып. 1.
    Толочко П. П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII—XIII вв.—К., 1980.—С. 144.
    Толочко П. П. Древнерусский феодальный город.— К., 1989.— С. 61.
    Хвойко В. В. Каменный век Среднего Приднепровья // Труды XI АС.— Т. 1.— М., 1901.—С. 736—812.
    ШмагянгМ.М. Трипільське поселення біля с. Григорівка на Дніпрі // Археоло гія.— 1970.— Т. XXIV. — С. 119—122.
    Шмаглій М. М., Віденко М. Ю. Трипільські протоміста // Археологія.— 1993.— №3. — С. 52—61.
    Slovnik geograficzny krolewstwa Polskiego і innych krajow slowianskicH.— Warszawa, 1885.—T. 12.—S. 453.
  2. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    Ландшафтно-регіональний парк "Трахтемирів"
    Ландшафтно-регіональний парк.jpg
    Ідея створення заповідних, заказних, рекреаційних зон на території Канівського міжгір'я вже не один десяток років жва во обговорюється серед широкого кола науковців: геологів, біологів, кліматологів, географів, ґрунтознавців, етнографів, археологів, істориків. Особливо велика увага приділялась створенню діяльної природоохоронної структури в межах Трахтемирівсько-Бучакської ділянки канівських дислокацій, де проводилась постійна науково-пошукова робота наукових академічних інститутів.

    У 80-ті роки ця територія оголошена заповідною, а з 1994 р. вийшла Постанова Кабінету Міністрів України про створення тут історико-культурного заповідника. Практичне здійснення програм по реалізації припродно-охоронних заходів та корис тування цією унікальною територією вимагає координації дій всіх зацікавлених організацій і вкладення великих коштів в її відродження.

    Створення регіонального ландшафтного парку дає можли вість реалізувати ідею збереження і відновлення цього краю, адже ЛРП — це поліфункціональний природно-заповідний об'єкт, який дозволяє проводити природоохоронні заходи і раціонально використовувати територію, що має населені пункти. Зонування території (стаціонарна рекреація, регульо вана рекреація, господарча діяльність і заповідна зона) дозво лить на сучасному науковому рівні здійснювати тут практичну роботу.

    Заповідна справа є пріоритетним напрямком діяльності парку. І це зрозуміло, адже територія ЛРП (площа майже 10 тис. га), крім пам'яток археології, багата на пам'ятки приро ди, геології, які разом з різноманітним тваринним і рослинним світом складають унікальну екосистему. Ми прагнемо не лише зберегти це середовище для прийдешніх поколінь, а й відно вити втрачені рідкісні види рослин і представників тваринного світу.

    Вже зараз тут зареєстровано 15 видів рослин, що входять до Червоної книги України, і близько 20 видів комах. Серед рід кісних рослин на нашій території зареєстровано ковилу дніп ровську, ковилу волосисту, рябчика руського, махаона, пода- лірій, а серед комах — бджолу-тесляра звичайного і фіоле тового, сліпака подільського тощо.

    Надзвичайно цінною є також ділянка заболочених злаково- осокових лук поблизу с. Великий Букрин, в межах якої виявлені великі популяції рідкісних орхідей. До заповідної зони віднесені всі гніздові ділянки рідкісних хижих птахів — орлана білохвоста і підорлика великого. На особливо цінних ділянках Краєвид з високого правого берега. встановлюється режим ретельної охорони для збереження популяцій, їх розмноження та для здійснення багаторічних стаціонарних досліджень.

    До таких ділянок відноситься одне з найцінніших в науко вому відношенні урочище парку — Монастирьок, в якому збереглися фрагменти зональних лучних степів з характерним представниками флори та фауни. Розпочато роботу по відновленню ковилевого степу, завезено водяний рис для боротьби з ерозією.

    Найбільш цінні природні ділянки території ЛРП, як правило, співпадають з охоронними зонами пам'яток археології, що робить зонування території особливо актуальним. Це сто сується передусім зони берегової смуги, де ерозійні процеси, набули небувалої сили через розмив берегів Канівським водо сховищем.

    Особливої привабливості для розвитку туризму надає цій території славне історичне минуле. Добре усвідомлюючи від повідальність за збереження пам'яток археології, історії, гео логії, заповідних урочищ, ми плануємо дослідження найбільш цінних об'єктів історико-культурної спадщини з метою їх реконструкції і реставрації. Адже археологічне дослідження Трахтемирівського узбережжя, як переконливо свідчать мате ріали книги, тривають вже понад 100 років. За цей час нако пичено великий фактичний матеріал про історичну долю цього краю, а матеріали розкопок експонуються в провідних музеях Києва, Санкт-Петербурга, Черкас, Канева. Ми організовуємо Трахтемирівський музей у Малому Букрині, який стане справ жнім науковим центром, де крім експозиції археологічних матеріалів планується зібрати всі наукові і популярні видання про Трахтемирів, де зосереджуватимется лекційна та екскур сійна робота, щоб діяння сучасників стали гідним славного минулого цього краю.

    Хай буде так.
    Трахтемирів.jpg Трахтемиров.jpg
  3. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    Трахтемирів – подорож у глибину віків

    Теплі і сонячні дні золотої осені – ідеальний час для подорожі пішки з рюкзаком. Тож для жителів Центральної України чудовою ідеєю для проведення вихідних або відпустки стане подорож Канівським Придніпров’ям. Справжньою візитною карткою цього регіону, його природною перлиною і окрасою є Трахтемирівський півострів, що розташований на межі Київської і Черкаської областей північніше міста Канів. Якщо ви жодного разу не були в горах, подорож Трахтемировом стане гірською пригодою. Стрімкі підйоми і спуски, стежки по краю урвищ, високі пагорби і провалля, на дні яких струмки розмивають археологічні артефакти сивої давнини, старовинні козацькі кладовища, якими рясніють трахтемирівські землі; ну і, звичайно ж, неймовірні наддніпрянські краєвиди чекають вас на маршруті.
    73284_800x600_1a[1].jpg
    Фото автора.

    Канівські гори – геологічний феномен Центру України

    Трахтемирівський півострів, куди ми й вирушимо в похід, знаходиться в північній частині геологічної структури, всесвітньо відомої як Канівські дислокації, або Канівські гори. Це – пасмо пагорбів, що формують собою високий правий берег Дніпра між містом Ржищів Київської області і містом Канів Черкаської області. Їх довжина близько 50 кілометрів, а висота деяких із них перевищує 200 метрів. Виникнення цих нетипових для Середнього Придніпров’я геологічних структур вчені пов’язують із діяльністю льодовика, що вкривав територію України близько 10000–15000 років тому, а також з циклічними ерозійними процесами у більш пізній час, які спричиняло вирубання лісу на схилах і повторне заліснення.

    Для орієнтування вам знадобиться топографічна карта досить великого масштабу. Найкраще підійдуть карти, розміщені в «Атласі Київського і Канівського водосховища» видавництва Київської військово-картографічної фабрики. Такий атлас досить легко придбати в спеціалізованих магазинах для туристів і рибалок або у воєнторгах. Крім того, зважаючи на складність місцевості, не зайвим буде мати GPS-навігатор або, принаймні, телефон з функцією навігації і відповідним софтом. Отже, рушаймо в дорогу!

    Трахтемирів історичний

    Літописний Трахтемирів – гетьманська столиця реєстрового козацтва 15–18 ст., подарований у володіння козакам польським королем Стефаном Баторієм. Свого часу тут був палац, де відбувалися збори старшин і гетьманів, шпиталь для поранених козаків, поселення козацької старшини і послів іноземних держав. Колись тут вирувало життя, відпочивали після далеких походів козацькі дружини, приймалися важливі суспільні і політичні рішення… У це все важко повірити, розглядаючи навколишню пустку, закинуті поля і лісові хащі, де природа розвивається за своїми законами, поступово відроджуючись.

    Живуть у непрохідних нетрях дикі кабани і лосі; закинуті поля стали притулком для ковили та інших червонокнижних степових видів рослин, а також безлічі комах. А в небі над степами, лісами і ярами, як і в сиву давнину, можна побачити велетенського орлана білохвоста – найбільшого хижого птаха Європи, що гніздиться тут на дніпрових кручах.

    Джерело фото: panoramio.com, автор: tsopaa.
    Трахтемирів.jpg 73257_800x600_SergeiN1[1].jpg
    Джерело фото: panoramio.com, автор: Сергей Н.

    Походження назви «Трахтемирів» і досі повністю не з’ясоване. Одні вчені вважають, що ці землі слугували збірним пунктом для гетьманів, князів та інших вельмож, що з'їжджалися сюди «трактувати про мир». Інші стверджують, що це слово татарське і походить від імені хана – Трахтемір, якого начебто тримали в полоні у місцевому монастирі.

    Трахтемирів туристичний

    Розпочинати маршрут краще із села Великий Букрин, що розташоване в північно-західній частині Трахтемирівського півострова. Вийшовши з маршрутки, слід рухатись асфальтовою дорогою до села Трахтемирів. Власне, від села лишилася сама назва, а ледве помітні руїни декількох хат остаточно поглинули лісові хащі. Натомість дорога виводить нас на плато, що утворює досить крутий схил до Дніпра. На шляху до берега здалеку видніються незмінні атрибути сучасного Трахтемирова – стара груша у формі тризуба і дерев’яний хрест, що височіють над стрімким спуском до води.

    «А де ж легендарний Трахтемирів?» – часто лунає запитання у мандрівників, що вперше сюди потрапили. А він і справді тут – під водою… Створення радянською владою у 1974–1976 роках Канівського водосховища підняло рівень води в річці на 6 метрів, яка поглинула всі залишки, помилувані історією і часом.

    Джерело фото: panoramio.com, автор: Roman Zimovets/Роман Зимовець.
    73258_800x600_RomanZimovetsRomanZimovec[1].jpg 73259_800x600_SergeiN2[1].jpg
    Джерело фото: panoramio.com, автор: Сергій Н.

    Місцевих мешканців, які ще жили в селищі і серед яких чимало було прямих нащадків козаків, відселили геть, а найбільш цінні і старовинні речі вивезли. За свідченням старих людей, те, що не могли вивезти, підривали вибухівкою.

    Часто від дайверів і любителів підводної археології можна почути розповіді про найдивовижніші і мало не містичні речі, що трапляються тут під водою, в які важко віриться навіть людям з добре розвинутою і загартованою уявою. Але про це вже окрема розмова і окрема стаття…

    Трахтемирів сучасний

    Озираючись навкруги, помічаємо мощені плиткою охайні доріжки, що ведуть до альтанки, а вдалині – руїни цегляної будівлі.

    Це все, що залишилося від маєтку одіозного олігарха Ігора Бакая, який незаконно захопив Трахтемирівські землі наприкінці 1990-х років, перетворивши їх на приватні мисливські угіддя, і збудував палац, куди полюбляли приїздити на VIP-полювання його друзі – політики і перші особи держави.

    Іще до недавнього часу палац виглядав так:

    Джерело фото: panoramio.com, автор: Сергей Н.
    73261_800x600_SergeiN4[1].jpg 73260_800x600_DSC_0179[1].jpg
    Фото автора.

    Проте ніщо не вічне, і мисливський палац, не витримавши буремних подій зими 2013–2014 років, відправився слідом за трахтемирівською старовиною :)

    Ми ж повертаємось і прямуємо ґрунтовою дорогою в напрямку урочища Монастирок. Пройшовши закинутий дитячий табір у лісі, виходимо до хатинки, побудованої у старовинному давньоукраїнському стилі. Це житло місцевого мешканця і останнього жителя села Трахтемирів – Олега Георгійовича Петрика.

    Джерело фото: panoramio.com, автор: Андрій Бондаренко.
    73262_800x600_AndriiBondarenko[1].jpg 73263_800x600_VladislavMatlavskii[1].jpg
    Джерело фото: panoramio.com, автор: Владислав Матлавський.

    При нагоді обов’язково поспілкуйтесь із цією надзвичайною людиною. Палкий захисник природи і неформальний наглядач Ландшафтного парку «Трахтемирів» Олег Георгійович – киянин, що залишив місто і 25 років тому перебрався жити в Трахтемирів; живе тут постійно цілий рік; називає себе місцевим мешканцем і охоче спілкується з мандрівниками. Можливо, саме його проживання тут і рятує ці унікальні землі від остаточного поділу між олігархічно-бізнесовими структурами. Дивовижно, але прописка Олега Георгійовича за паспортом – неіснуюче фактично село Трахтемирів! Адже за українським законодавством село існує, доки є мешканці (бодай один!), а доки існує село, неприпустимими є і будь-які територіальні претензії. Його домівка – справжній музей старовини. Тут є все – і залишки кераміки і глиняного посуду, наконечники списів, старовинна зброя… Усі ці речі єдиний житель Трахтемирова збирав власноруч, відшукуючи на дні численних ярів та на березі річки Дніпро, і охоче демонструє колекцію гостям. За словами Олега Георгійовича, за археолога тут править сама природа – місцевість потроху змінюється, чи то, як кажуть геологи, «еволюціонує», струмки і потоки в ярах розмивають ґрунт, а інколи і річка Дніпро, підмиваючи високий правий берег, спричинює ґрунтову ерозію і обвали ґрунту, часом виявляючи старовинні речі.

    Мабуть, немає людини, яка могла б позмагатися з Олегом Георгійовичем за глибиною знань історії, етнографії, археології і екології Канівщини. Отже, якщо бажаєте послухати трахтемирівських історій і легенд, що перенесуть вас у глибину віків, – вам до нього!

    Трахтемирів заповідний

    Ґрунтова дорога веде нас далі, роблячи химерні зигзаги, підйоми і спуски. Краєвиди змінюються стрімко, немов у калейдоскопі. Дійсно, такого різноманіття ландшафтів, флори і фауни, що зустрічається на відносно невеликій території Трахтемирівського півострова, годі шукати будь-де в Центральній Україні.

    За деякий час виходимо на високий пагорб, що панує над місцевістю, і бачимо металеву вишку-тріангуляр, яка маркерує місце, позначене на карті висотою 222. Це – найвища точка Трахтемирівського півострова, звідки відкривається панорамний краєвид на Дніпро, навколишні пагорби і місцевість.

    Джерело фото: panoramio.com, автор:Igor Mikhayliuk.
    73264_800x600_SergeiN3[1].jpg 73265_800x600_DSC_0290[1].jpg
    Фото автора.

    Тут варто зупинитися, вдихнути на повні груди п’янкий аромат степових трав, соснової хвої і Дніпра і роздивитися навкруги. В гарну погоду звідси добре видно Переяслав-Хмельницький. Чудове місце для фотозйомки.

    Основна дорога круто повертає на південь, в напрямку сіл Луковиця і Григорівка. Ми ж радимо піти на північ невеликою стежкою, яка невдовзі приведе до мальовничого урочища Монастирок.

    73266_800x600_DSC_0289[1].jpg 73267_800x600_DSC_0228[1].jpg
    Фото автора.

    До наповнення Канівського водосховища в цьому місці існувало село з однойменною назвою, а в давніші часи, за переказами, – монастир і шпиталь для поранених і старих козаків. Увагу привертає дерев’яний хрест з іконою біля провалля, що стрімко спускається до Дніпра. Звідси відкривається панорамний вид на місто Переяслав-Хмельницький і на Зарубину гору, що височіє на сході.

    73268_800x600_DSC_0192[1].jpg 73269_800x600_DSC_0194[1].jpg
    Фото автора.

    Саме між Зарубиною горою і Переяславом існував відомий у літописах «коров’ячий брід» через Дніпро, який переходила козацька кіннота, замочивши ноги коней максимум до колін. На сьогодні створення водосховища підвищило рівень води в річці, і брід перестав існувати. Дійсно, навіть сьогодні тут одне із найвужчих місць Канівського водосховища; відстань між берегами не перевищує 3 кілометрів.

    У цьому місці ми радимо зупинитися на ночівлю. Для ночівлі потрібно мати із собою каремат, спальник і намет. Запас води також бажано мати із собою, інакше доведеться шукати Маркове джерело, розташоване внизу біля Дніпра під горою Марків шпиль. Жодних стежок і орієнтирів немає, тому обов’язково потрібен GPS-навігатор і хороша карта місцевості. До речі, саме на цій горі, розташованій лівіше від стежки на Монастирок, Тарас Шевченко написав поему «Сон». Можливо, саме фантастичної краси світанки і заходи сонця надихнули його на це?

    73270_800x600_DSC_0177[1].jpg 73271_800x600_DSC_0275[1].jpg
    Фото автора.

    Трахтемирів забутий

    Подальший наш шлях веде в село Луковиця. Для цього піднімаємося назад до висоти 222 з тріангуляром і йдемо добре протореною дорогою на південь.

    Луковиця – живе село. Живуть у ньому переважно дачники. Чимало, однак, і екопоселенців-дауншифтерів, тобто людей, які свідомо відмовилися від кар’єри, роботи та інших речей, що нав’язує міський спосіб життя, задля гармонії з природою.

    Духом трахтемирівської старовини віддає і тут. Неподалік від центру села знаходиться закинуте козацьке кладовище.

    На кам’яних надгробних плитах вирізьблені різної форми хрести, старовинні надписи та інші химерні візерунки.

    Джерело фото: panoramio.com, автор: Philosof.
    73273_800x600_Philosof2[1].jpg 73274_800x600_RZ[1].jpg
    Джерело фото: panoramio.com, автор: RomanZimovets/Роман Зимовець.

    Могили датуються переважно 17–19 ст., хоча, за розповідями місцевих, можна знайти і старші.

    Якщо ж ви бажаєте відчути справжню атмосферу трахтемирівської пустки і занедбаності, вам обов’язково потрібно відвідати мертве село Зарубинці. Любителів сталкінгу це місце точно потішить. Для цього треба, не доходячи до села Луковиця, звернути з основної дороги на північний схід і пройти близько трьох кілометрів у цьому напрямку.

    Потрапивши на територію закинутого селища, слід рухатись обережно і дивитися під ноги, адже іще один спадок від часів цивілізації – залишки криниць. Кам’яні кільця залишилися в землі, утворивши нічим не накриті вузькі ями глибиною 2–4 метри, куди неважко провалитися.

    Неподалік розташоване іще одне старовинне кладовище з уже знайомими нам кам’яними плитами.
    Меморіальна табличка на місці покинутого села.

    73276_800x600_IMG_5510[1].jpg 73275_800x600_IMG_1256[1].jpg
    Фото автора.

    Як неважко здогадатись із надпису, офіційна причина зникнення села – примусове виселення під загрозою затоплення. Адже «горе з Канева» – це саме підняття рівня води новоствореною Канівською ГЕС. Дехто стверджує, що, крім офіційної причини, за радянських часів була ще й неофіційна – для виконання вказівки про остаточне знищення козацької спадщини і під прикриттям загрози затоплення місцеве населення було евакуйоване чи, краще сказати, – депортоване. А всі людські лиха списані спочатку на німецьких окупантів часів Другої світової, а згодом – на створення ГЕС.

    Ледь помітні залишки кількох хат уже потопають у лісових нетрях. Пройде зовсім небагато часу, і лиш кам’яні плити могил, залишки криниць і табличка на хресті лишаться згадкою про одне із найдавніших селищ Центральної України.

    Знаходячись у Зарубинцях, можна відвідати іще одне літописне місце – Зарубину (або Батурову) гору. Знаходиться вона всього в п’ятистах метрах на прямій лінії на північ, проте шлях туди може виявитися нелегким. Ледь помітна в лісі стежка майже повністю заросла, тому краще покладатися на GPS і навички спортивного орієнтування, які стануть у пригоді.

    Джерело фото: panoramio.com, автор: Cave Hostess.
    73277_800x600_SN[1].jpg 73279_800x600_DSC_0198[1].jpg
    Фото автора.

    У літописах 12–17 ст. згадується місто Заруб на Дніпрі, нижче Ржищева, але вище Канева, вказівка на розташування якого майже точно збігається з розташуванням покинутого нині села. Збудоване за давньоруських часів, місто відігравало важливу роль у тогочасному суспільному, економічному і військовому житті. Певне, не раз воно витримувало татарські набіги; зупинялись тут і скандинавські купці, прямуючи шляхом «із варяг у греки». За легендою, тут знаходилася козацька верф, де козаки будували і спускали на воду свої флотилії.

    За переказами, на горі стояв Зарубинецький монастир, а дослідження більш раннього історичного часу виявили цілу культуру, названу видатним українським археологом Вікентієм Хвойкою на честь цього місця – зарубинецькою.

    Завершення походу

    Зворотний шлях до цивілізації лежить через села Луковиця і Григорівка. Повертатися назад у Луковицю слід тією самою дорогою, якою і прийшли в Зарубинці. Щоб не заблукати, радимо увімкнути в навігаторі функцію запису треку пройденого маршруту і слідувати ним у зворотному напрямку або ж ставити мітки шляху вручну на мобільному телефоні.

    Дорога із Луковиці в Григорівку радує нас чудовими краєвидами Дніпра і Канівських гір на обрії.

    73282_800x600_DSC_0294[1].jpg 73283_800x600_DSC_0299[1].jpg
    Фото автора.

    Григорівка – велике живе село, пов’язане автобусними рейсами з містом Канів. Щоправда, автобус приходить сюди лише двічі на тиждень – по середах і п’ятницях. Відправляється він з центральної площі села біля магазину о дев’ятій ранку, тобто виїхати на Канів у день прибуття в Григорівку вже не встигнете. Тож плануйте свій похід у такий спосіб, щоб прийти в Григорівку або у вівторок, або у четвер, стати біля села на ночівлю, а наступного дня зранку вирушити до Канева. Найкраще місце для табору – берег Дніпра неподалік від причалу, де знайдеться рівна ділянка для намету. Відпочинок на березі і споглядання мальовничого пасма гір, що веде в напрямку Канева, стануть гарним завершальним акордом вашої подорожі.

    Як добратися: з Києва до села Великий Букрин маршруткою (їхати півтори години). Відправляється з автостанції «Видубичі» двічі на день: о 7:40 і о 15:20.
    Де жити: в наметах. Тривалість походу: 3 дні, 2 ночі.
    Орієнтовна довжина маршруту 20–30 км залежно від кількості місць, які плануєте оглянути.
    Дорога назад: із с. Григорівка маршруткою в м. Канів, відправляється по середах і п’ятницях о 9:00 (їхати 20–30 хвилин), потім – автобусом до Києва, який ходить щогодини з 6:00 до 17:30 (їхати дві з половиною години).

    Незважаючи на значний інтерес науковців і археологів, Трахтемирів і досі приховує чимало загадок і таємниць, більшість з яких приречені бути назавжди похованими на дні ярів або під водами Дніпра.
    А наша подорож добігла кінця.
    Канівські гори прекрасні будь-якої пори року і чекають на вас знову!

    Джерело: http://ua.igotoworld.com/ua/article/541_trahtemirivpodorozh-v-glibinu-vikiv.htm
  4. дніпренко

    дніпренко

    Регистрация:
    5 фев 2016
    Публикации:
    27
    Симпатии:
    5
    Пол:
    Мужской
    Мой город:
    Київ
    Доброго дня!
    Дякую шановному модератору за те, що форумчани зможуть самостійно прочитати про цей неоціненний скарб -Трахтемирівський півострів.
    На жаль , в книзі є декілька неточностей.
    1.Церква , яка зараз знаходиться в Музеї народної архітектури ( на фото), перенесена туди із
    однойменного с. Зарубинці нинішньго Монастирищенського р-ну Черкащини.
    В с. Зарубинці Канівського району її не було.
    2. Важко повірити в те , що на невеличкій території давнього Зарубу було 70 церков і 2 монастирі. Не було для цього ні місця, ні потреби, ні коштів, ні матеріалів ,ні прихожан і священнослужителів.
    Це все " народні перекази", які розійшлися і гуляють по Інтернету, і які стали тепер " ...за свідченнями науковців..."
    Starpom нравится это.
  5. дніпренко

    дніпренко

    Регистрация:
    5 фев 2016
    Публикации:
    27
    Симпатии:
    5
    Пол:
    Мужской
    Мой город:
    Київ
    Ще одна неточність::
    цитата із книги "...Наприкінці XIX ст. місцевий пан побудував для сільських дітей кам'яну школу, яка збереглася до наших часів..."
    Вибачте, але школа до наших часів не збереглась.
    ДЕ ПОДІЛАСЬ ШКОЛА?
  6. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    На мою думку, вся історія формується на інтерпретації фактів. В даному випадку наочний приклад зі школою.
  7. дніпренко

    дніпренко

    Регистрация:
    5 фев 2016
    Публикации:
    27
    Симпатии:
    5
    Пол:
    Мужской
    Мой город:
    Київ
    [​IMG]
    На форумі є тема " Пионерский лагерь "Салют" с.Трахтемиров" , де на деяких фото чітко видно школу.
    Просто цікаво - що з нею трапилось?
  8. Starpom

    Starpom Модератор

    Регистрация:
    20 дек 2007
    Публикации:
    2.323
    Симпатии:
    270
    Пол:
    Мужской
    Род занятий:
    Созидание
    Мой город:
    Канев
    Якщо враховувати загальну тенденцію розвалу країни за останні двадцять років, тоді можна здогадатися що трапилося зі школою.

    Так, цікава тема! Ось вона: http://kaniv.info/theme/pionerskij-lager-saljut-s-traxtemirov.1770/

    Не знаю чи встиг @P.S. перенести всі фото з тієї теми в фотогалерею, але ті що переніс, то вони гарантовано зберігаються в альбомі: http://kaniv.info/gallery/album/pionerskij-lager-saljut-s-traxtemirov.54/

    rout и zorro нравится это.
  9. zorro

    zorro

    Регистрация:
    7 мар 2011
    Публикации:
    108
    Симпатии:
    20
    Вкотре переконуюся як мало ми знаємо свій рідний край і навіщо кудись їхати подорожувати якщо у нас під боком скільки таємничого і незвіданого!
    rout, masTAK, Starpom и ещё 1-му нравится это.
  10. дніпренко

    дніпренко

    Регистрация:
    5 фев 2016
    Публикации:
    27
    Симпатии:
    5
    Пол:
    Мужской
    Мой город:
    Київ
    Повністю підтримую.
    Тільки при підготовці до подорожей намагайтеся читати різні джерела.
    Відносно ж Трахтемирівського півострова - то в Інтернеті немало неточностей і недостовірної інформації , як і в наведеному фотозвіті про подорож, на жаль...