История Канева | Канів історія

Тема в разделе "Справочная информация и история Канева", создана пользователем Starpom, 26 янв 2008.

  1. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица
    ХРОНОЛОГІЯ чергової, брудної історії міста Канів,
    до якої були причетні майже усі депутати міської ради !!!



    Спроба безкоштовного захоплення чиновниками та депутатами міської Ради Канева землі громади - вартістю 5 млн грн. (625 тис. дол.).

    "Дніпрові сади"


    [​IMG]

    http://fotkidepo.ru/photo/893538/41698W6v9kEnJey/pbIDLjD3pL/755062.jpg

    Докладніше :
    http://kanev.info/showpost.php?p=18052&postcount=93


    ***
  2. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица
  3. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица
    Легенды подземного Канева

    short[1].jpg

    Часто весной, после таяния снегов, на Днепровской горе, на городских улицах Канева и во дворах его жителей проваливается грунт, открывая глубокие подземные ходы. Случалось, на дно провалов спускались местные мальчишки. Поэтому, упреждая несчастные случаи, ямы спешно засыпали.

    Среди семи каневских утесов особые истории у Пилипенкового и Днепровского. Первому повезло больше: в советское время, в 1948 и 1966-1970 годах его дебри тщательно исследовали археологи и, раскопав около трех тысяч квадратных метров, среди прочих древностей собрали две тысячи обломков античных амфор, датируемых первым веком новой эры. Получается, поселенцы-торговцы зарубинецкой культуры жили здесь, по меньшей мере, за тысячу лет до основания Канева, который в этом году будет отмечать свое официальное 933-летие.

    У второй горы, Днепровской, история значительно глубже. В прямом смысле. Это - многовековой центр города, а потому масштабные археологические исследования здесь никогда не проводились. Когда лет 30 назад на одной из магистральных улиц обрушилась часть сада, все списали на действие грунтовых вод. Дыру залатали. Но это проседание положило начало целому ряду подобных, которые и по сей день продолжаются в радиусе нескольких сотен метров вокруг Успенского собора. Собственно, Успенским он стал лишь в 1844 году, а до этого был церковью Святого Георгия, заложенной Всеволодом Ольговичем еще в 1144 году. Видимо, с тех пор и копали подземные ходы.

    В княжеские времена единственным спасением для населения от кочевников были катакомбы, поэтому легенда о четырех подземных ходах, начинавшихся именно под Собором, оказалась удивительно живой, и, как выяснилось, имела под собой реальную основу. Правда, неизвестно, действительно ли галереи были такими длинными: говорят, что одна из них тянулась под старым руслом Днепра аж на левый берег, вторая - к Яблуновскому лесу, третья - к горе Московке, а четвертая - к подземной церкви, построенной значительно раньше, чем наземная Георгиевская, и сопоставимая с ней по размерам. Казалось бы, ничего особенного, если не считать ее "минусовую" высоту.

    Другая огромная штольня - на месте современного мемориального парка Славы, где стоял Каневский замок. Он был построен в 30-х годах ХVI века. Замок стоял на два века и был стерт с лица земли гайдамаками 20 июня 1768 года. Тогда за его стенами укрылись шляхтичи и арендаторы. Гайдамаки подожгли замок вместе со всем господами. От пламени взорвались пороховые склады, и только некоторым удалось спастись из этого ада. Больше Каневский замок не восстанавливался.

    Многие из подземных ходов под Каневом - дело рук казаков. Еще с начала XVI века, когда здесь старостой был Остафий Дашкович, позже - Байда-Вишневецкий, на Чернечей горе были захоронены гетманы Яков Шах и Самойло Кошка. Помня о распространенной практике казацких схронов и подземных тайников, становится понятным, почему подземелья Канева и окрестностей многоярусные: верхние - на глубине 3-4 метров, нижние - девяти и больше: добравшись до лабиринтов предков, казаки погружались еще глубже. Одним словом, недра этого города активно "обживались", по меньшей мере, пять веков подряд.

    Со временем ходы разрушались, каневчане перестали ими пользоваться. Каневские подземелья до сих пор остаются загадкой и ждут детальное исследование.

    Немало уединенных и таинственных мест есть и в Каневском районе. В селе Луке, недалеко Межирича, где-то в 60-х годах XX века на нескольких дворах вдруг "ушли под землю" не только хлева, а целые огороды и сады. Выяснилось, во всем была виновата гора Курячая, некогда дымилась (курила) иногда потому, что там, в подземных пещерах, скрывались гайдамаки.

    Источник: Пресс-служба Черкасского информационно-делового портала 8 июля 2013
  4. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица
    Демонстрація робітників і селян у Каневі в 1905 році..

    Джерело: Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.

    Автор зображення Дерегус Михайло Гордійович.

    deregus_kaniv-jpg.2797[1].jpg
    Історія Канева

    http://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_Канева

    ***
  5. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица
    Просто з неба — у вогонь і пекло.
    21 вересня 2013 року.

    2_20[1].jpg

    У вересні 1943 р. почалася героїчна битва Радянської Армії за Дніпро. Із метою захоплення плацдарму на правому березі ріки в районі м. Канів у ніч з 24 на 25 вересня було висаджено десант у складі третьої і п'ятої гвардійських повітряно-десантних бригад. Десантовано близько 5 тисяч чоловік і 660 парашутних контейнерів із боєприпасами, зброєю та харчовими продуктами. Та не так сталося, як гадалося…

    Перекидання парашутистів через Дніпро здійснювали де-кілька полків транспортної авіації, серед яких і полк під командуванням Героя Радянського Союзу полковника Валентини Гризодубової. Завдання перед десантниками було таке: захопити і утримувати плацдарм по лінії Липовий Ріг - Шандра - Степанці - Канів (до 40 км по лінії фронту і до 25-30 км у глибину) - аж до підходу радянських військ і форсування ними Дніпра. Цю операцію планувалося здійснити за 2-3 дні.

    Але не так сталося, як гадалося. Німці останніми днями міцно укріпили свою оборону в цьому районі: перекинули війська з лівого берега на правий, направили сюди есесівські дивізії "Вікінг" і "Мертва голова", встановили заслони із зенітної і польової артилерії, задіяли танки. Вочевидь, наша розвідка спрацювала погано, і всих ризиків радянське командування не врахувало, тож наслідки цього промаху були катастрофічні.

    Безумовно, кожному екіпажу літака був встановлений певний курс польоту, час і місця висадки бойових підрозділів десантників. Проте від шаленого вогню німецьких зеніток, прожекторів і ракет транспортні літаки кидалися наосліп, змінювали висоту польоту, щоб уникнути вогню, і висаджували парашутистів будь-де, аби повернутися до аеродромів. Десантники були розсіяні в межах Ржищева та Черкас у різні боки від передбачуваної лінії.

    Просто в вогонь

    Десантники були кинуті з неба просто у вогонь і полум'я. Значна частина їх приземлилася на ворожі окопи. Наших десантників німці розстрілювали прямо в повітрі, парашути горіли як смолоскипи. Десантники одразу ж вступали у смертельний бій. Рядові бійці були 18-19-річними фізично загартованими юнаками. Це була еліта Радянської Армії. В їх складі були й жінки - медсестри, лікарі, радистки. У наступні дні роздріблені групи десантників ведуть бойові дії на всій території, де вони опинилися. Ведуть диверсії, знищують окремі загони фашистів, блокують дороги.

    Комбриг П. Сидорчук і офіцери, які вціліли, спробували об'- єднатися в єдину монолітну бойову одиницю. П. Сидорчук приймає рішення сформувати на базі третьої і п'ятої бригад окрему повітряно-десантну бригаду особливого призначення й очолює її. Десантникам вдається налагодити зв'язок із штабом 40-ї армії і одержувати вантажні парашути з боєприпасами.

    Саме в цю новостворену бригаду через певний час прибився комбриг третьої повітряно-десантної бригади П.Гончаров. І хоча десантників із третьої бригади було більше, він не наполягав на командуванні.

    Неоціненну допомогу парашутистам надали канівські партизани загону "Баті" - командир Кирило Солодченко і комісар Митрофан Петренко. Вони перевели десантників із Яблунівського лісу в Таганчанський і прийняли на свою базу в вересні-жовтні 1943 р. близько 1000 солдат. Серед них - І. Кузьменко, П. Приліпко, М. Петренко, О. Сухобрус, Ф. Яременко, З. Циба, Г. Панченко, Н. Слюсаренко, Д. Потужний, Т. Святун, Б. Федяшин, О. Радченко та інші. Партизани дбали про забезпечення десантників їжею та одягом. В одному з ближніх сіл діяв млин з помелу зерна, борошно йшло на випічку хліба. Таганчанський ліс став для них тимчасовою фортецею.

    Доля народних месників

    На другий день після висадки десанту Таганчанський ліс було блоковано німцями і поліцаями. Жителів навколишніх сіл за зв'язок із партизанами чекала смерть.

    Із немовлям на руках була розстріляна Марія Кацалап за те, що її чоловік був партизаном. У цьому ж селі були страчені фашистами подружжя Трохима і Ганни Микитенків, Опанас Буц, Євдокія Кузьменко за недоведені зв'язки з партизанами. У с. Мельники окупанти розстріляли Афанасію Губенко. Хату жінки підпалили і вкинули туди тіло.

    У с. Буда Броварська було спалено 47 хат, розстріляно сім жителів села. У с. Кичинці заживо спалили партизана Андрія Поліщука, скрутивши йому перед цим руки й ноги колючим дротом і обливши бензином. Його матір і сестру розстріляли в Різаному яру біля Корсуня. У Таганчі була страчена Марія Загребляна. У Дарівці розстріляна сім'я партизана М. Петренка (дружина і двоє малолітніх дітей), сім'я О. Сухобруса (дружина і двоє доньок).

    Непокірний Таганчанський ліс

    Фашистське командування зрозуміло, що в тилу збирається грізна сила і вирішило розгромити десантників і партизан. Проти них було кинуто регулярні частини 72-ї піхотної дивізії, окремі моторизовані частини (танки, бронемашини), поліцію Канівського і Корсунського районів у кількості до 3 тисяч чоловік. 24 жовтня 1943 року німці розпочали бойові дії: спочатку обстрілювали ліс гарматами, а потім почали його прочісувати.

    Комбриг Сидорчук і командир партизанського загону К.Солодченко заздалегідь розташували своїх бійців на найбільш вигідних ділянках оборони, за кожним деревом фашистів чекала розплата. Бій тривав від світанку до вечора, особливо німці рвалися захопити висоти в урочищі "Паланки". Над лісом постійно вартували ворожі літаки - "рами". Неодноразові атаки фашистів були відбиті, прочесати ліс їм не вдалося.

    У цьому бою десантники і партизани витратили майже всі боєприпаси. Було зрозуміло: нового наступу їм не ви-тримати. Партизани К. Солодченка вночі вивели десантників із Таганчанського лісу непоміченими в напрямку черкаських лісів, де вони об'єдналися з черкаським партизанським загоном (командир Г. Іваненко). Об'єднані сили партизан отримують завдання захопити плацдарм на правому березі Дніпра.

    У тяжких кровопролитних боях партизани очищають від фашистів дніпровський берег на північ від Черкас, захопивши села Лозівок, Сокирне, Свидівок, чим допомогли частинам 52-ї армії форсувати Дніпро. Десантники брали участь у визволенні від фашистів м. Черкаси. Невдовзі партизанські загони були розформовані. Комбриг підполковник П. Сидорчук зі своїми бійцями-десантниками взяв курс на Золотоношу. За різними джерелами, десантників лишилося від 500 до 800 осіб.

    Як склалася доля бійців після війни

    Комбриг П. Сидорчук у 1944 р. загинув в автокатастрофі. "Батя" К. Солодченко повернувся після війни до мирної праці, піднімав із руїн сільське господарство Канівського району. Помер у 1976 році, похований у с. Бобриця.

    Партизанський комісар М. Петренко випив чашу горя до дна: німці знищили його сім'ю, а каральні радянські органи арештували його і посадили в табір, звідки він був відправлений в окремий батальйон Білоруського фронту. В боях отримав поранення, а пізнiше в званні старшого лейтенанта брав участь у війні з Японією. Як до війни, так і деякий час після війни працював головою колгоспу. Помер в 1977 році, похований у Таганчі.

    Іван Кузьменко віддав себе педагогічній справі - працював учителем історії, тривалий час очолював Мартинівську середню школу.

    На жаль, ні керівництво партизанського загону «Баті», ні рядові партизани не були відзначені урядовими нагородами. Ішла війна, було не до цього. Але три десантники були удостоєні звання Герой Радянського Союзу, - це майор Блувштейн, старший лейтенант Петросян і молодший лейтенант Кондратьєв.

    Мирне небо над Таганчанським лісом

    Минули роки. На березі сивого Дніпра від Ржищева до Черкас як вічні вартові стоять пам'ятники - обеліски на братських могилах, у яких віч-но спочивають герої-десантники. Більшість їх безіменні, вказана лише кількість захоронених.

    В урочищі "Паланки" Таганчанського лісу у братській могилі спочивають до 30 десантників і партизан, імена відомі лише сімох.

    У кімнаті бойової слави, яка в свій час була оформлена в Таганчанській середній школі, було зібрано багато документів, спогадів про десантників і партизан нашого краю. Школа підтримувала зв'язки з Рязанським вищим повітряно-десантним училищем, з його курсантами, колишніми де-сантниками. Це училище закінчив і учень нашої школи офіцер-афганець Леонід Діденко.

    Жителі Канівщини пам'ятають подвиг десантників, вони вдячні їм за стійкість і мужність.

    Василь Дорошенко, ветеран педагогічної праці, учасник Великої Вітчизняної війни, таганчанець.

    Джерело: Дніпрова Зірка

    ***
  6. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица
    Украинские археологи раскопали уникальные печи Трипольской культуры
    30 сентября 2013

    933245_3[1].jpg

    Украинские археологи в Черкасской области во время раскопок самого большого поселения Трипольской культуры в Европе возле деревни Тальянки нашли три уникальные печи. Открытию рады все: и археологи, и историки, и гончары - ведь до этого никто не находил печей эпохи энеолита, да еще в таком хорошем состоянии.

    "К сожалению, Украина уже 20 лет не финансирует раскопки Трипольской культуры. Раскопки проводим в основном за счет иностранных меценатов. Уже три года к нам приезжают немецкие геофизики", - рассказал директор Государственного историко-культурного заповедника "Трипольская культура" Владислав Чабанюк.

    Едут немцы за свои деньги и со своим оборудованием. Как утверждают они сами, ради того, чтобы древними находками любовался весь мир.

    Чабанюк отметил, что благодаря немецкой геосъемке удалось найти два дома и три печки, "при том, что площадь древнего поселения - около 450 гектаров, так просто печку или жилище не найдешь. Спасибо технологическому прогрессу: до этого обнаруживались только крупные объекты, а вот теперь можно различить и те, что помельче",- сказал он.

    За 120 лет раскопок технологических печей в древнем поселении не находили. Зато теперь историки могут вплотную ознакомиться с гончарными технологиями трипольцев. В таких печках изготавливали посуду - кухонную, столовую и ритуальную - а затем уже расписывали орнаментами.

    "Конструкция у старых печей уникальная. Даже сегодняшние гончары поразились: трипольские печи, оказывается, намного практичнее и технологичнее, чем современные печки и тем более те, которые появились уже во времена Киевской Руси",- сказал он.

    Сами печи имеют размеры 2х2 метра. Они трехкамерные, с продувами, сделаны из глины и битой керамики для большей прочности. В них изготавливали именно ту посуду, которая сейчас хранится в музеях. Одну из печей Чабанюк планирует перевезти в музей Трипольской культуры в селе Легедзино, рядом с Тальянками. Печь вырежут вместе с землей и доставят в музей с помощью крана. Правда, там еще не определились, где ее поставить. Еще одну печь полностью законсервируют, а третью возьмут на изучение в Институт археологии.

    "В следующем году планируем пригласить мастеров и гончаров на консультацию, попробуем запустить печь в музее, - делится планами археолог. - Если запустим - милости просим туристов изготавливать посуду по древним рецептам".

    По материалам: Взгляд, Зеркало недели. Украина
  7. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица
    “Я проситиму вибачення у громади”, – мер Канева Віктор Ніколенко.
    09.10.2013

    kaniniko[1].jpg

    Про канівського мера Віктора Ніколенка що тільки не писали і не говорили упродовж останнього часу. Викликано це було його тривалою відсутністю на робочому місці через лікарняний. Порталу “Про все” вдалось поставити декілька запитань особисто міському голові.</center>

    - Вікторе Володимировичу, кажуть, Ви нещодавно перенесли операцію, як Ви зараз себе почуваєте?

    - Ви знаєте, як у анекдоті – “краще, ніж до аварії”. Так, протягом місяця я переніс дві операції, можливо буде й третя – зараз відбуваються консультації. Це мене насторожило, бо до перших двох я, можна сказати, поставився з гумором. Думаю, повикидають зайві органи з організму, я стану молодшим, стану міцнішим і, як кажуть, фігура матиме кращий вигляд. Але те, що буде третя операція – вона буде набагато складніша – змушує подумати про майбутнє.

    - І ось на цьому фоні вперто ходять чутки, що 10 жовтня Ви маєте написати заяву про складання повноважень міського голови. Наскільки ці чутки відповідають дійсності?

    - На цю тему я мав кілька розмов із Сергієм Борисовичем. Я брав у нього консультацію, як це правильно зробити, тому що містом треба займатися, особливо в осінньо-зимовий період по 16 годин на добу, а іноді й по 24 години. А тим більше – у переддень 200-річчя Шевченка. У Каневі досить багато роботи треба робити, а я в такому стані, що не маю можливості продуктивно працювати. Тому я в нього питаю, що мені робити, як вийти з положення. Це не рядове місто і не рядовий рік. І, звичайно, він мені говорив – якщо можеш, то залишайся, щоб допомагати, будем разом працювати. Я спробував цей місяць вийти на роботу, але це неправильно, бо я все-таки не можу продуктивно працювати. А якщо мене дійсно через місяць покладуть ще на одну операцію, то я, фактично, прийду весною на роботу. Я не вмію так працювати. Я краще буду допомагати з-поза меж кабінету. Я думаю, що нічого складного тут не буде, я братиму на себе багато відповідальності, бо я знаю слабкі місця, де можна застосувати себе, свої можливості.

    Якби я на когось образився, як говорять, що мене хтось виганяв, то чого б я зустрічав скульпторів із Кривого Рогу? Вони приїдуть у місто, і ми подивимось, як правильно все спланувати. Ми хочемо встигнути зробити до 200-річчя Шевченка декілька бронзових скульптур, ми знайшли спонсорів, які допоможуть це втілити. Розмова з міським головою Кривого Рогу в нас вібулася ще минулого року. Ми знайшли фінанси і ось приїжджають люди, які будуть це виконувати. Тобто, я думаю, робота полягає не тільки в мерському кріслі, можна працювати і за його межами, тим більше – мені до цього не звикати, я вже цим займався до того як стати міським головою.

    - Тобто, питання про Вашу відставку практично вирішене?

    - Я думаю, що воно буде вирішене 10 жовтня на сесії. Я дійсно зачитаю заяву, попрошу вибачення в громади, подякую за все громаді і депутатському корпусу. Але я вам сказав, які обставини змушують мене на це піти. Я хочу кращого для громади і розвитку нашого краю. Я не хочу бути тим, хто збоку, а потім прийде квіти покладе, якому будуть аплодисменти. Я не вмію робити так, щоб здобувати незаслужені почесті.

    - Опозиція проте наполягає, що губернатор тисне на Вас і, зокрема, тиск пов’язаний із проведенням повторних виборів на 197-му окрузі у Каневі.


    - Давайте ми відділимо мух від котлет. Ось візьмемо вибори. Який вплив міського голови на ці вибори може бути? З досвіду попередніх виборів, можу сказати – міська рада, команда, на своєму рівні жодних фальсифікацій не допускала і не могла допустити. Вони робилися поза межами міста, поза нашою компетенцією – це по-перше. По-друге, це не вигідно ані владі, ані мені особисто. Я думаю, що вибори 15 грудня пройдуть на найвищому рівні, без задоринки. Причому, я переконаний, і можу припустити, що якщо 15 грудня – це голосування, то вже наступного дня з мокрими печатками у ЦВК лежатимуть усі документи і буде названо переможця цих виборів. Можливо, це буде переможець від опозиції – хто може це сказати?! Навіщо наперед панікувати? Я думаю, чим менше ми будемо про ці вибори говорити, тим краще вони пройдуть. Депутатів у ВР, Слава Богу, вистачає від усіх політичних сил, і вони мають можливість приїхати на будь-яку виборчу дільницю. І дільниць не так багато буде на цих 5-ти виборчих округах. Але, я думаю, це робити не варто, громадяни самі прийдуть і проголосують, так як хочуть.

    - А щодо тиску з боку губернатора…

    - Ви розумієте, якщо чесно, нещодавно я зустрівся з Сергієм Борисовичем і в нас була розмова не про те, що я маю піти, а про те, як треба працювати, як треба розвивати Черкащину, зокрема канівську громаду. Я сказав, що я зараз не можу, я сам прошу мене відпустити тому, що я дійсно не можу фізично зараз віддатись роботі так, як я це робив 2,5 роки. І я йому дякую, що він іде мені назустріч, і не буде чинити ніякого супротиву. Звичайно, щоб я залишався, то до нього не було б жодних питань, а так я йду, тому будуть люди говорити, що він на мене тисне.

    - Хто виконуватиме Ваші обов’язки, обов’язки міського голови?

    - Згідно закону і згідно регламенту, секретар міської ради перебирає на себе обов’язки поки не відбудуться вибори. Така буде ситуація.

    - Про що Ви говорили з Сергієм Борисовичем?

    - У нас була розмова про ситуацію, яка сьогодні склалася в державі, зокрема і в місті. Ми говорили про деякі позиції – які об’єкти закінчені, а які ще ні, що можна зробити. говорили, що я буду допомагати команді, яка залишається, в якості радника чи по-іншому. Якщо команда матиме потребу в моїх порадах, допомозі, то, звичайно, вона все це отримає. А не матиме – то все одно отримає, бо я буду приїжджати і це говорити, бо є така домовленість. Я думаю, що все буде нормально. Нема жодних протиріч.

    Катерина ЛЕБЄДЄВА

    Джерело:
    http://provce.ck.ua/ya-prosytymu-vybachennya-u-hromady-mer-kaneva-viktor-nikolenko/

    <center>
    ***

    "2011 рiк для Канева можна вважати роком втрачених можливостей."
    Володимир Коржов.



    d5c572c85aa3[3].jpg


    Чому я вважаю роботу міського голови незадовільною?
    Володимир КОРЖОВ, депутат Канівської міської ради.


    d08b1621054c[1].jpg
  8. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица
    История Канева
    ***
    Втеча з тонучого пароплава ?!

    На Черкащині вже третє місто залишилося без мера
    10.10.2013

    Мер міста Канева Черкаської області Віктор Ніколенко оголосив свою заяву про відставку. Мотивував тим, що має проблеми зі здоров'ям.
    Про це він заявив на позачерговій сесії міської ради, повідомляє кореспондент Gazeta.ua.

    "Рішення піти з посади я прийняв після того, як мені зробили другу операцію. Я два місяці був на лікарняному, не міг працювати. Коли йшов на зустріч із губернатором, рішення вже мав. Ми все обговорили, я по можливості буду допомагати у підготовці святкувань до 200-річчя Тараса Шевченка. Перед сесією приходили і депутати і представники громадських організацій, просили щоб залишився. Родина ж навпаки просила, щоб повернувся додому. Сьогодні сім'я влаштовує мені свято. Кажуть, що тато повернувся. Тепер зможу приймати участь у їхньому житті, на вихідних буду з ними, а не на роботі. Хто поширював чутки, що на мене тиснуть не знаю і не розумію кому це вигідно", - сказав Ніколенко.

    Із 45 присутніх депутатів "за" проголосували" 35, "проти" - 3, "утрималося" - 6. Обов'язки мера тимчасово виконуватиме секретар міської ради регіонал Олег Калніболовцький.

    "Ми не могли проголосувати по-іншому, коли людина йде у відставку через стан здоров'я, - каже голова фракції "Батьківщина" у Канівській міській раді Сергій Ткаченко. - Кажуть, що він сам написав заяву і тиску не було. Сам він не коментує це і сказати чому пішов насправді не каже".
    Це вже третє місто місто в області, яке залишилося без обраного міського голови. Першими стали Черкаси, де депутати оголосили імпічмент меру Сергію Одаричу, наступною Кам'янка - проти мера Володимира Тірона відкрили кримінальне провадження і він подав у відставку.

    Источник :
    http://gazeta.ua/articles/politics/_na-cherkaschini-vzhe-trete-misto-zalishilosya-bez-mera/520529

    ***
  9. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица
  10. P.S.

    P.S.

    Регистрация:
    28 апр 2008
    Публикации:
    11.698
    Симпатии:
    161
    Мой город:
    Бобрица

Загрузка...
Возможно имеются похожие темы
  1. ozon
    Ответов:
    3
    Просмотров:
    2.271
  2. ROBERT
    Ответов:
    5
    Просмотров:
    3.355
  3. P.S.
    Ответов:
    11
    Просмотров:
    13.353
  4. Aвотия
    Ответов:
    0
    Просмотров:
    4.882
  5. Mobik
    Ответов:
    0
    Просмотров:
    4.648
  6. Настя
    Ответов:
    0
    Просмотров:
    236
  7. tanechu
    Ответов:
    0
    Просмотров:
    204
  8. Настя
    Ответов:
    0
    Просмотров:
    770
  9. Настя
    Ответов:
    0
    Просмотров:
    646
  10. Настя
    Ответов:
    0
    Просмотров:
    573